воскресенье, 03 марта 2013
При системе образования с преобладанием абстрактного и аналитического подхода не вызывает удивления пристрастие к критиканству и отсутствие достаточного внимания к вопросу: "А что же я лично могу сделать, чтобы поправить положение?". (с) Роберт Гринфилд
четверг, 14 февраля 2013
Теперь доступный абсолютно каждому слушателю новый альбом Земфиры "Жить в твоей голове", который поклонники ждали более пяти лет.
Сразу чувствуется, что это другая Земфира - она уже не любит так отчаянно, как в первый раз. Она переживает заново все свои любовные приключения и максимально их переосмысливает. Что-то вроде музыкальной медитации, цель которой - еще раз прочувствывать глубину и силу человеческой любви. Чтобы не забыть, как это.
Сразу чувствуется, что это другая Земфира - она уже не любит так отчаянно, как в первый раз. Она переживает заново все свои любовные приключения и максимально их переосмысливает. Что-то вроде музыкальной медитации, цель которой - еще раз прочувствывать глубину и силу человеческой любви. Чтобы не забыть, как это.
воскресенье, 16 декабря 2012
Українська економіка слабка, тому що ми погано працюємо. Можливо, робимо це важко і в поті чола, але якщо не досягаємо результату, то не має значення, як важко нам було його досягти. Тож, зокрема, треба перестати вважати працю злом, а відпочинок - благом. (с) Євген Глібовицький
пятница, 14 декабря 2012
Тяжіння будь-якого суспільства до стабільності обумовлено бажанням чітко знати, чого чекати від завтрішнього дня. Тож, недивно, що Україна, постійно нестабільна в політичному та економічному плані, шукає все ж таки певної опори для визначеного "завтра". І, здається, знайшла: болонський процес як можливість забезпечити сталу повноцінну вищу освіту. Відтак, студенти мають право отримати високий бал за щоденне відвідування занять та виконання усіх видів робіт, навіть якщо рівень роботи - середній. Заліки, основна форма контролю, найчастіше виставляються за поточними оцінками, а іспити, за умови постійної присутності, викладачі часто ставлять "автоматом". Робоча програма навчального процесу чітко регламентована, і студент може наперед визначитися, на який бал претендує. Начебто, система досконала - вчися, отримуй задоволення, хороші оцінки та живи собі приспівуючи. Однак не все так просто. Болонський процес - це система, яка у більшості випадків розрахована на завойовування баллів, аніж на здобуття якісних знань. Робочі програми передбачають засвоєння студентом великої кількості інформації, при тому, що кількіть навчальних курсів - понад 15 щопівроку. Більше того, на заняттях дають приблизно 30% того, що необхідно засвоїти впродовж курсу, а 70% - це самостійне опрацювання, яке перевіряється на досі поверховому рівні. Тож, кількість у даному випадку не означає якість.
Адже, найголовніше для студента, який вступає у доросле життя - це не зароблені оцінки в університеті, а професійні навички, розуміння своєї життєвої місії та бажання змінювати обрану сферу на краще.
Адже, найголовніше для студента, який вступає у доросле життя - це не зароблені оцінки в університеті, а професійні навички, розуміння своєї життєвої місії та бажання змінювати обрану сферу на краще.
пятница, 07 декабря 2012
Достовірне джерело інформаціїї сьогодні зазначило, що Президент нашої держави виділив аж 12 годин, аби записати п'ятихвилинне поздоровлення на новорічну ніч.
Увляю, скільки часу Гаранту потрібно виділити для прийняття суспільно важливих рішень. Вічність, а то і більше.
Увляю, скільки часу Гаранту потрібно виділити для прийняття суспільно важливих рішень. Вічність, а то і більше.
четверг, 06 декабря 2012
Тільки зараз чітко розумію, що найбільше благо для людини - це можливість створювати. Саме за це щира дяка життю. Все, що потрібно для щастя, знаходиться у самій людині.
четверг, 22 ноября 2012
Увечері як завжди всі мої домашні займаються справами, у яких можливо і не має сенсу, проте не займатися ними неможливо. Стиль життя такий у перепрогресивному суспільсві. І тут раптом дідусь просить мою молодшу сестру заспівати йому пісню, якої вчив її у дитинстві. Вона бере стільця, сідає напроти та з посмішкою на обличчі затягує. Це мить, коли не відчуваєш різниці ні у віці, ні у досвіді, ні у вподобаннях. Існує лише чітке усвідомлення, що це шана світові за саме життя.
вторник, 06 ноября 2012
Аби відійти від юнацького сентиметалізму та надто гостро сприймати існуючу дійсність, треба просто все, що робиш в житті, робити із задоволенням. Неважливо, це стосується миття посуду, виконання якихось обов'язків по роботі чи написання музики. Важливо, не згаяти час дарма та й ще отрамати кайф від проробленого. І якщо встигати якомога більше працювати щодня, то і життя, по суті, стане справжнім задоволенням.
понедельник, 05 ноября 2012
Отримати кайф це означає багато працювати над тим, що є життєвим призначенням, і після досягнення успіхів - відірватися "від" і "для" душі.
среда, 31 октября 2012
Це природньо: коли опиняєшся у глухому куті, то чекаєш допомоги із зовнішнього світу. І дуже часто не замислюєшся, що ті, хто прийшли тобі на виручку – це лише прикриття, під яким насправді керуєш ситуацією власноруч. Адже часто, аби зрозуміти себе краще, люди ставлять своє «я» на місце іншої людини і прослідкувують за її поведінкою, зміною характеру, настроїв та світобачення.
Мабуть, це відбувається мимовільно і найчастіше у той час, коли межа між тим, що є насправді, і тим, що могло би бути, для людини стає незрозумілою, прозорою. А отже, це підготовлениий грунт для надання різних сенсів, змістів та тлумачень тому, що відбувається довкола.
Генрі - головний герой психологічного триллеру «Залишся» (акт. – Райян Гослінг) - як раз і намагається показати чи спростувати існування помежовості світу в цілому. Він, будучи за кермом, разом із батьками та коханою потрапляє до автокатастрофи. Авто вщент розбите, тіло молодого хлопця викинуте на землю. У напівсвідомості він бачить різні обличчя, чує дорослі та дитячі голоси, намагається намацати обручку, яку він приготував для своєї подруги. І в цьому стані єдиним містком між тим, що є зараз і тим, що буде через кілька хвилин вміщується цілий світ. Генрі сам його конструює і наділяє смислом – усвідомити, чи насправді він винен в аварії та що його чекає, коли він для себе дасть відповідь на це запитання.
В паралельному вимірі Генрі постає людиною, яка приходить до психотерапевта Сема (акт. - Юен Макгрегор) та повідомляє йому, що через три дні здійснить самогубство. Така іпостась не є випадковою: він відчуває себе винуватцем подій, а отже – і жертвою, яка повинна все довести до логічного кінця. За цією логікою він не лише позбавив свої близьких і себе життя, але й перекреслив своїми руками їх майбутнє. Значить, існувати далі сенсу немає. Він зумисно заподіює собі фізичної та моральної шкоди (тушить цигарку об руку, чує різні голоси, бачить ніби то знайомі обличчя загиблих людей), аби на власній шкурі відчути усі крайносщі того, що сталося. Проте самотужки йому це не під силу.
Він долучає до своєї таємниці Сема, людину, яка за словами головного героя «тільки одна у світі може йому допомогти». Психотерапевт відчуває внутрішній обов’язок виручити Генрі, адже тема самогубства для нього не чужа. Лайра (Наомі Уоттс), дівчина з якою Сем зустрічається, намагалася піти з життя за власним бажанням, проте її вчасно врятували. І ця нагода врятувати Генрі асоціюється із надією дати повноцінний шанс на життя всім, хто про самогубство колись задумувався чи пробував втілити його у життя. А отже, і врятувати свою кохану від рецедиву. Попри те, що дівчина вже оговталася і намагається соціалізуватися, вона не впевнена в тому, що її життєвий шлях є правильним. Більше того, їй необхідно, аби справу всього її життя – малювання – також було належним чином оцінено. Адже увіковінчитися в мистецтві, по суті, означає стати бесмертним. Принаймні для якогось кола людей.
Генрі також талановитий художник. Проте для нього мистецтво є не матеріальним узагальненням, а способом існування – як земного, так і позаземного життя. Його найулюбленіші слова належать художнику Трістану Ріверу: «Погане мистецтво красивіше хорошого, тому що воно зберегло людську помилку». Трістан пустив кулю в рот на 21-му році свого життя, незалишивши жодної картини. «Елегантне самогубивство – найкраще мистецтво» - стверджує Лайра.
Генрі ототожнюю себе із цим художником і хоче повторити його долю. Це бунт людини, для якої мистецтво є самим життям, і тому воно універсальне та всепроникливе. Якщо людина помирає, то і сама істинність втрачається. Тут метафоричність полягає у тому, що кожна людина – ні на кого не схожий цілий світ. І все, що після її смерті залишається, носить характер ймовірності та залежить від багатьох суб’єктивних умов. Смерть – це перш за все втрата ексклюзивного внутрішнього світу.
Чим більше, Генрі починає довіряти Сему своє світосприйняття, тим більше Сем починає нагадувати Генрі. Тому що без чіткого усвідомлення, що керує людиною, які мотиви, почуття, внутрішні протиріччя, важко бути об’єктивним та ефективним помічником. При цьому Сем нерідко зіштовхується з труднощами. Він розуміє, що існуючі соціальні інститути, які нібито допомагають людям із складною психікою – це лише маскування великої соціальної проблеми. Людину можна закрити у чотирьох стінах на добу, дві, три, але вона рано чи пізно звідти вийде і може повторити спробу покінчити з життям. Допоки людина для себе не вирішить, що життя має сенс, ні держава, ні друзі, ні технології не допоможуть. Тільки глибинне усвідомлення та правильне, адекватне реальності, виховання, закладання певної духової основи, у важкі часи нагадує людині ким вона є. Більше того часто маскування реальності (світ реклами, мас-медіа) стає причиною «масового психозу» та доводить людину до різних форм розпачу. У фільмі цей акцент підкреслений рекламними вивісками «Ваші проблеми розсіються, мов дим, и успіх вам посміхнеться». Це певна алегорія світу в світі: не тільки смерть є іншою реальність; все, що нас оточує і створює свої системі цінностей та впливає на вибір та долю людей є вже протилежним, ні на що не схожим світом. Можливо,
Таким чином, для Генрі та Сема розмивається межа між тим, що реально та тим, що вигадано. І ця заплутаність та багатосвітовість заважає людині робити у житті вибір та адекватно оцінювати те, що їй реально належить. Можливо, режисер Марк Форстер та сценарист Девід Беніоффа і намагається подати свою модель трагедії сучасної людини.
Кожний кадр фільму є неначе уламком від аварії та начисений певною знаковою системею, що сприяє більш глибокому осмисленню героями того шляху, який вони проходять. Сцени часто показані через відображення – скло, калюжі, зеркала, вітрини, що подсилює гостроту світосприйняття та постійно наштовхує мислити, який світ все таки є реальнішим: той, який ми бачимо наочно, чи той, яким ми живемо. Насиченість кадрів сходами можна спробувати пояснити тим, що це символ зміни положення людини, і взагалі, всього сущого у просторі – не тільки вверх-вниз, але й переміщення у межах певних світів та їх точки дотику, з яких можна переходити із одніє в іншу реальність. Майже в кожному приміщенні, в якому побували герої, є книги та картини, і це також не випадково. Це фактично спроба поставити риторичне питання, що так на 100% і не можливо стверджувати, що мистецтво є реальнішим за життя. Адже воно створює світ, відмінний від того, ким був автор, а значить також певною мірою спотворює дійсність.
Фільм «Залишся» провалився в прокаті, зібравши тільки приблизно 9 мілліонів доларрів при бюджеті в 50 мілліонів. Цю спицифіку можна пояснити тим, що такі фільми ніколи не будуть трактуватися однозначно – це не його призначення. Замислитися над певними суперечними явищами, котрі з однієї сторони стали якимось шаблоном у літературі, кіно, але піти далі і сробувати проникнутися глибинністю задуму та постійно думати над тим, в якому світі хто перебуває, і розмежовувати, де людина робить вибір самотоужки, а де – її доля визначена наперед іншими законами світу. Цей фільм змушує замислитися над запитанням хто у що грає: людин у світ чи світ із людиною.
- Якщо це сон, то в ньому помістився весь світ. І це неймовірно боляче – резюмує Генрі.
Мабуть, це відбувається мимовільно і найчастіше у той час, коли межа між тим, що є насправді, і тим, що могло би бути, для людини стає незрозумілою, прозорою. А отже, це підготовлениий грунт для надання різних сенсів, змістів та тлумачень тому, що відбувається довкола.
Генрі - головний герой психологічного триллеру «Залишся» (акт. – Райян Гослінг) - як раз і намагається показати чи спростувати існування помежовості світу в цілому. Він, будучи за кермом, разом із батьками та коханою потрапляє до автокатастрофи. Авто вщент розбите, тіло молодого хлопця викинуте на землю. У напівсвідомості він бачить різні обличчя, чує дорослі та дитячі голоси, намагається намацати обручку, яку він приготував для своєї подруги. І в цьому стані єдиним містком між тим, що є зараз і тим, що буде через кілька хвилин вміщується цілий світ. Генрі сам його конструює і наділяє смислом – усвідомити, чи насправді він винен в аварії та що його чекає, коли він для себе дасть відповідь на це запитання.
В паралельному вимірі Генрі постає людиною, яка приходить до психотерапевта Сема (акт. - Юен Макгрегор) та повідомляє йому, що через три дні здійснить самогубство. Така іпостась не є випадковою: він відчуває себе винуватцем подій, а отже – і жертвою, яка повинна все довести до логічного кінця. За цією логікою він не лише позбавив свої близьких і себе життя, але й перекреслив своїми руками їх майбутнє. Значить, існувати далі сенсу немає. Він зумисно заподіює собі фізичної та моральної шкоди (тушить цигарку об руку, чує різні голоси, бачить ніби то знайомі обличчя загиблих людей), аби на власній шкурі відчути усі крайносщі того, що сталося. Проте самотужки йому це не під силу.
Він долучає до своєї таємниці Сема, людину, яка за словами головного героя «тільки одна у світі може йому допомогти». Психотерапевт відчуває внутрішній обов’язок виручити Генрі, адже тема самогубства для нього не чужа. Лайра (Наомі Уоттс), дівчина з якою Сем зустрічається, намагалася піти з життя за власним бажанням, проте її вчасно врятували. І ця нагода врятувати Генрі асоціюється із надією дати повноцінний шанс на життя всім, хто про самогубство колись задумувався чи пробував втілити його у життя. А отже, і врятувати свою кохану від рецедиву. Попри те, що дівчина вже оговталася і намагається соціалізуватися, вона не впевнена в тому, що її життєвий шлях є правильним. Більше того, їй необхідно, аби справу всього її життя – малювання – також було належним чином оцінено. Адже увіковінчитися в мистецтві, по суті, означає стати бесмертним. Принаймні для якогось кола людей.
Генрі також талановитий художник. Проте для нього мистецтво є не матеріальним узагальненням, а способом існування – як земного, так і позаземного життя. Його найулюбленіші слова належать художнику Трістану Ріверу: «Погане мистецтво красивіше хорошого, тому що воно зберегло людську помилку». Трістан пустив кулю в рот на 21-му році свого життя, незалишивши жодної картини. «Елегантне самогубивство – найкраще мистецтво» - стверджує Лайра.
Генрі ототожнюю себе із цим художником і хоче повторити його долю. Це бунт людини, для якої мистецтво є самим життям, і тому воно універсальне та всепроникливе. Якщо людина помирає, то і сама істинність втрачається. Тут метафоричність полягає у тому, що кожна людина – ні на кого не схожий цілий світ. І все, що після її смерті залишається, носить характер ймовірності та залежить від багатьох суб’єктивних умов. Смерть – це перш за все втрата ексклюзивного внутрішнього світу.
Чим більше, Генрі починає довіряти Сему своє світосприйняття, тим більше Сем починає нагадувати Генрі. Тому що без чіткого усвідомлення, що керує людиною, які мотиви, почуття, внутрішні протиріччя, важко бути об’єктивним та ефективним помічником. При цьому Сем нерідко зіштовхується з труднощами. Він розуміє, що існуючі соціальні інститути, які нібито допомагають людям із складною психікою – це лише маскування великої соціальної проблеми. Людину можна закрити у чотирьох стінах на добу, дві, три, але вона рано чи пізно звідти вийде і може повторити спробу покінчити з життям. Допоки людина для себе не вирішить, що життя має сенс, ні держава, ні друзі, ні технології не допоможуть. Тільки глибинне усвідомлення та правильне, адекватне реальності, виховання, закладання певної духової основи, у важкі часи нагадує людині ким вона є. Більше того часто маскування реальності (світ реклами, мас-медіа) стає причиною «масового психозу» та доводить людину до різних форм розпачу. У фільмі цей акцент підкреслений рекламними вивісками «Ваші проблеми розсіються, мов дим, и успіх вам посміхнеться». Це певна алегорія світу в світі: не тільки смерть є іншою реальність; все, що нас оточує і створює свої системі цінностей та впливає на вибір та долю людей є вже протилежним, ні на що не схожим світом. Можливо,
Таким чином, для Генрі та Сема розмивається межа між тим, що реально та тим, що вигадано. І ця заплутаність та багатосвітовість заважає людині робити у житті вибір та адекватно оцінювати те, що їй реально належить. Можливо, режисер Марк Форстер та сценарист Девід Беніоффа і намагається подати свою модель трагедії сучасної людини.
Кожний кадр фільму є неначе уламком від аварії та начисений певною знаковою системею, що сприяє більш глибокому осмисленню героями того шляху, який вони проходять. Сцени часто показані через відображення – скло, калюжі, зеркала, вітрини, що подсилює гостроту світосприйняття та постійно наштовхує мислити, який світ все таки є реальнішим: той, який ми бачимо наочно, чи той, яким ми живемо. Насиченість кадрів сходами можна спробувати пояснити тим, що це символ зміни положення людини, і взагалі, всього сущого у просторі – не тільки вверх-вниз, але й переміщення у межах певних світів та їх точки дотику, з яких можна переходити із одніє в іншу реальність. Майже в кожному приміщенні, в якому побували герої, є книги та картини, і це також не випадково. Це фактично спроба поставити риторичне питання, що так на 100% і не можливо стверджувати, що мистецтво є реальнішим за життя. Адже воно створює світ, відмінний від того, ким був автор, а значить також певною мірою спотворює дійсність.
Фільм «Залишся» провалився в прокаті, зібравши тільки приблизно 9 мілліонів доларрів при бюджеті в 50 мілліонів. Цю спицифіку можна пояснити тим, що такі фільми ніколи не будуть трактуватися однозначно – це не його призначення. Замислитися над певними суперечними явищами, котрі з однієї сторони стали якимось шаблоном у літературі, кіно, але піти далі і сробувати проникнутися глибинністю задуму та постійно думати над тим, в якому світі хто перебуває, і розмежовувати, де людина робить вибір самотоужки, а де – її доля визначена наперед іншими законами світу. Цей фільм змушує замислитися над запитанням хто у що грає: людин у світ чи світ із людиною.
- Якщо це сон, то в ньому помістився весь світ. І це неймовірно боляче – резюмує Генрі.
пятница, 26 октября 2012
Після безмежної любові до моря в мені прокидаєтьмя любов до осені. Все починається з того, що похмуре сіре небо розбиває жовтогарячий промінь - чи-то надії, чи-то сонця. Ноги самі встрибують в джинси. За мить права рука тягнеться за ключами, а ліва - бере куртку та зачиняє двері. Не треба зважувати, вагатися чи заперечувати. Осінь своїм існуванням визначила пріорітети - все кардинально змінеться. Тому в цей час краще бути свідком подій і орієнтуватися в тому, що тебе чекає.
Найголовніше встигнути вибігти на вулицю, поки все насуще зігріває, можливо останній, промінь. Глибоко вдихнути та перевести дихання опісля, коли побачиш розмаїття кольорів. Не важливо, куди прямуєш, головне, що хочеш побачити більше. Відтінків, змін, сенсів.
Ось на дереві залишилися всього два листки. Ніби взявшись за руки, вони ледве віднаходять у собі сили супротивитися вітрові, тримаються і не хочуть падати на холодну землю. На зустріч мені прямує чоловік років 50-и. Його обличчя прикриває в*язаний шарф, а поставу - чорни плащ. Він нервово то погляне на годинник, то на жовту троянду. Його зараз ніщо не хвилює, окрім простих рухів: поглянути то на годинник, то на квітку, то на годинник, то на квітку, то на годинник, то на... Ось малеча їде в метро і розповідає мамі, що наступна станція "Лівобережна", тримаючи при цьому в руках акуратно зібране та складене осіння листя. Важливо, що се її листя, а відтак - і осінь. Ось під парадним самотньо сидить бабуся та грається з котом. Листя сиплеться їй на голову, вітер хитає хустинку та хоче увірватися усередину - або пальто, або душі, хто його знає. Вона тільки інколи подивиться на півголі дерева, обтрусить осіннє лахміття з своїх речей та продовжить гратися з котом, при цьому трохи посміхаючись. Враз кішку як перемкне, і та своєю елегантною ходою, відшліфовуючи кожен рух, подасться у пошуках кращого "сьогодні". Тільки біля наступного парадного ніхто не сидить, не тішиться, не живріє. І по зелено-червоному та жовтобагряному листю, що рухається від крапель дощу, кіт мляво чимчикує далі шукати собі кращої долі.
Було б добре, якби йому це вдалося. Адже попереду зима, і хто знає, що в ній на кого чекає.
Найголовніше встигнути вибігти на вулицю, поки все насуще зігріває, можливо останній, промінь. Глибоко вдихнути та перевести дихання опісля, коли побачиш розмаїття кольорів. Не важливо, куди прямуєш, головне, що хочеш побачити більше. Відтінків, змін, сенсів.
Ось на дереві залишилися всього два листки. Ніби взявшись за руки, вони ледве віднаходять у собі сили супротивитися вітрові, тримаються і не хочуть падати на холодну землю. На зустріч мені прямує чоловік років 50-и. Його обличчя прикриває в*язаний шарф, а поставу - чорни плащ. Він нервово то погляне на годинник, то на жовту троянду. Його зараз ніщо не хвилює, окрім простих рухів: поглянути то на годинник, то на квітку, то на годинник, то на квітку, то на годинник, то на... Ось малеча їде в метро і розповідає мамі, що наступна станція "Лівобережна", тримаючи при цьому в руках акуратно зібране та складене осіння листя. Важливо, що се її листя, а відтак - і осінь. Ось під парадним самотньо сидить бабуся та грається з котом. Листя сиплеться їй на голову, вітер хитає хустинку та хоче увірватися усередину - або пальто, або душі, хто його знає. Вона тільки інколи подивиться на півголі дерева, обтрусить осіннє лахміття з своїх речей та продовжить гратися з котом, при цьому трохи посміхаючись. Враз кішку як перемкне, і та своєю елегантною ходою, відшліфовуючи кожен рух, подасться у пошуках кращого "сьогодні". Тільки біля наступного парадного ніхто не сидить, не тішиться, не живріє. І по зелено-червоному та жовтобагряному листю, що рухається від крапель дощу, кіт мляво чимчикує далі шукати собі кращої долі.
Було б добре, якби йому це вдалося. Адже попереду зима, і хто знає, що в ній на кого чекає.
четверг, 18 октября 2012
Усвідомила, що однією із запорук бути тим, ким хочеш - це щодня працювати на досягнення цілей. При чому не тих цілей, що через рік чи два стануть неактуальними або тими, що не задовольняють внутрішні потреби людини, після їх повної реалізації. Працювати треба над тим, якби це банально не звучало, що зробить тебе щасливою, повноцінною та сформованою Людиною впродовж усього життя.
Для мене це однозначно родина, друзі та професійне самовираження.
Для мене це однозначно родина, друзі та професійне самовираження.
понедельник, 15 октября 2012
Стажуючись у Національній радіокомпанії України, я готувала матеріали для програми "Літературні читання". Завдання не з важких: треба вибрати новелу, розповідь чи цикл віршів (головне - це наявність сюжетної лінії та динамічність фабули) будь-якого письменника та написати "підводку" до літературних доробків. Тексти повинні бути адаптовані до різнопланової читацької аудиторії, а підводка - нешаблонную та насиченою хорошим фактичним матеріалом.
До практики я знала, що перекладів малого жанру, особливо якісних, в українській літературі не вельми багато. Однак, шукаючи та відбираючи їх для завдання, чітко усвідомила, що слово "вельми" - це ще багато. Тому що реально знайти цікавий, незаїжджаний текст добірною українською дуже складно.
Сьогодні прочитала розповідь російського письменника К. Паустовського "Корзина с еловыми шишками". Наскрізну думку твору можна сказати вустами А. Гріна "Дива робляться своїми руками". Це надзвичайно атмосферна розповідь, яка б сприйнялася тепло та з душею вітчизняною слухацькою аудиторією. Адже гімну доброті, внутрішній красі людини та життю з легким присмаком туги завжди знайдеться місце серед повсякденності. У тексті є все, що хочеться дати послухати Україні. Все, окрім тексту українською мовою.
У такі моменти хочеться змінити професію журналіста на перекладача.
До практики я знала, що перекладів малого жанру, особливо якісних, в українській літературі не вельми багато. Однак, шукаючи та відбираючи їх для завдання, чітко усвідомила, що слово "вельми" - це ще багато. Тому що реально знайти цікавий, незаїжджаний текст добірною українською дуже складно.
Сьогодні прочитала розповідь російського письменника К. Паустовського "Корзина с еловыми шишками". Наскрізну думку твору можна сказати вустами А. Гріна "Дива робляться своїми руками". Це надзвичайно атмосферна розповідь, яка б сприйнялася тепло та з душею вітчизняною слухацькою аудиторією. Адже гімну доброті, внутрішній красі людини та життю з легким присмаком туги завжди знайдеться місце серед повсякденності. У тексті є все, що хочеться дати послухати Україні. Все, окрім тексту українською мовою.
У такі моменти хочеться змінити професію журналіста на перекладача.
четверг, 13 сентября 2012
Інколи життєву позицію можна визначити за характером запитання. Насправді є величезна різниця між "Скільки я вже зробив?" та "Що мені ще треба зробити?". Я прихильниця того, що людина знає та відчуває набагато більше і глибше, ніж може собі уявити.
вторник, 11 сентября 2012
Щоденні інформаційні випуски новин не оминуть розповісти своїм телеглядачам про резонансні події, що відбуваються у світі криміналу. Програма «Свідок» на телеканалі НТН, мабуть, вважає, що сучасній людині поданого обсягу «поганих» новин на день явно не вистачає. Тож бере ініціативу до своїх рук і стабільно 5 разів на добу розповідає про кримінальні події різного характеру та масштабу, які сталися в Україні та за її межами. ДТП, вбивства, ґвалтування, терор, викрадання дітей, самогубства – світ, одним словом, як на долоні. «Родзинкою» програми є коментарі людей, які мимоволі стали свідками трагічних інцидентів, та нерідко замовчування особистих даних самих потерпілих (ім’я, прізвище, соціальний статус). Після перегляду однієї програми відчуваєш реальний страх за життя близьких, після перегляду другої – за своє, після п’ятої – шкода світову спільноту. Зрештою, мимоволі задумуєшся, що вже моторошно вийти на вулицю, адже потенційно, як говорить тобі «якищ», висока ймовірність криміналу не просто існує, а вона стала невід’ємною частиною життя. Тож час від часу проскакує думка: «А це таки може трапитися з кожним. Я можу стати в кращому випадку свідком, в гіршому – жертвою». Складається враження, що телевізійна програма має на меті залякати свою аудиторію. Така собі інформаційна гра з підсвідомістю та почуттями. Про те, кому це вигідно, можна дискутувати багато.
Напевно, ідеальний варіант після «такої» інформаційної дози втамовувати емоційний розпал програмою на кшталт «Збережи себе сам» чи «Власна безпека». Погодьтеся, глядач все ж таки має право знати, як на сьогоднішній день залишитися цілим та неушкодженим.
Напевно, ідеальний варіант після «такої» інформаційної дози втамовувати емоційний розпал програмою на кшталт «Збережи себе сам» чи «Власна безпека». Погодьтеся, глядач все ж таки має право знати, як на сьогоднішній день залишитися цілим та неушкодженим.
понедельник, 06 августа 2012
Жить так, чтобы на немножко забыть, какой сегодня день. Лето-2012:
08 июня - 01 июля - Оля работает волонтерам на Евро, обнимается со шведами, выслушивает от родненьких прохожих, что на бейдже красивее, нежели на фото, и кушает котлету по-киевски каждый третий день в ресторане быстрого питания "Два гуся".
03 июля - 16 июля - Оля бороздит просторами Болгарии, а Болгария в свою очередь показывает местные красоты: ранообразные ландшафты, лазурные берега, болгарские обычаи, культурные и духовные памятники.
24 июля - 04 августа - дедушка откачивает Олю народной медициной и пытается вселить в её бедную головушку, что "её халатность еще дорого всем обойдется". После чего следует замечательная самостоятельность у моря в Железном порту.
07 августа - 16 августа - мир решает напомнить Оле, что велик и широк. И убедится в этом можна в инглиш кемпе с ребятами со всего мира.
08 июня - 01 июля - Оля работает волонтерам на Евро, обнимается со шведами, выслушивает от родненьких прохожих, что на бейдже красивее, нежели на фото, и кушает котлету по-киевски каждый третий день в ресторане быстрого питания "Два гуся".
03 июля - 16 июля - Оля бороздит просторами Болгарии, а Болгария в свою очередь показывает местные красоты: ранообразные ландшафты, лазурные берега, болгарские обычаи, культурные и духовные памятники.
24 июля - 04 августа - дедушка откачивает Олю народной медициной и пытается вселить в её бедную головушку, что "её халатность еще дорого всем обойдется". После чего следует замечательная самостоятельность у моря в Железном порту.
07 августа - 16 августа - мир решает напомнить Оле, что велик и широк. И убедится в этом можна в инглиш кемпе с ребятами со всего мира.
Иногда тортики спасают положение утопающего. Так что не скупитесь на время и на желание делать всякие приятные мелочи для родных людей - и может мир станет чуточку добрее и счастливее 
суббота, 28 июля 2012
Когда слушаешь истории с детства и молодости дедушки, то понимаешь, что это способ остаться живым и продолжаться во внуках, правнуках и т.п. Ведь, по сути, кроме фотографий и воспоминаний от человека ничего не остается. И чем больше ты кого-то любишь, тем больше нужно для них (него) пытаются успеть рассказать или сделать самое сердечное - и с душой.
четверг, 26 июля 2012
Студентам подняли стипендии на 6 гривен
"На заседании Кабинета министров Украины было принято решение о повышении базового уровня стипендий для студентов на 6 грн. Об этом журналистам сообщил вице-премьер-министр, министр социальной политики Сергей Тигипко.
По его словам это решило проблему, существующую с 2008 г., когда студентам вузов III-IV уровней аккредитации, которые только поступили не пересчитывали стипендии в соответствии с уровнем инфляции, а оставляли их на базовом уровне 724 грн: "Сейчас принято решение увеличить базовый уровень, стипендии практически останутся на месте, но все же они поднимутся до 730 грн, а было 724 грн. Незначительно, но те проблемы, когда принятым студентам было решено давать только базовые стипендии без пересчета на инфляцию, сейчас это решено", - сказал Тигипко". сообщают все утро центральные каналы и информационные агентства. Проверить инфу можно здесь: kafanews.com/novosti/47396/studentam-podnyali-s....
Юмор студентов настраивает при этом на позитивную волну. Мол, хорошо, что хоть на 6 грн подняли, а не убрали вообще. Сказали, как отрезали. Потому что это открытое издевательское отношение действующего правительства к нашей системе образования.
И кстати, да. Проблема разрешена. Теперь я точно знаю за кого не буду голосовать на парламентских выборах 2012.
"На заседании Кабинета министров Украины было принято решение о повышении базового уровня стипендий для студентов на 6 грн. Об этом журналистам сообщил вице-премьер-министр, министр социальной политики Сергей Тигипко.
По его словам это решило проблему, существующую с 2008 г., когда студентам вузов III-IV уровней аккредитации, которые только поступили не пересчитывали стипендии в соответствии с уровнем инфляции, а оставляли их на базовом уровне 724 грн: "Сейчас принято решение увеличить базовый уровень, стипендии практически останутся на месте, но все же они поднимутся до 730 грн, а было 724 грн. Незначительно, но те проблемы, когда принятым студентам было решено давать только базовые стипендии без пересчета на инфляцию, сейчас это решено", - сказал Тигипко". сообщают все утро центральные каналы и информационные агентства. Проверить инфу можно здесь: kafanews.com/novosti/47396/studentam-podnyali-s....
Юмор студентов настраивает при этом на позитивную волну. Мол, хорошо, что хоть на 6 грн подняли, а не убрали вообще. Сказали, как отрезали. Потому что это открытое издевательское отношение действующего правительства к нашей системе образования.
И кстати, да. Проблема разрешена. Теперь я точно знаю за кого не буду голосовать на парламентских выборах 2012.
среда, 25 июля 2012
Еду в Херсон и слышу разговор двух шестилетних малышей в плацкарте:
- На второй полке написано "Алкогольные напитки запрещены".
- Так у меня для попить только вода.
- У меня тоже. А жаль.
- На второй полке написано "Алкогольные напитки запрещены".
- Так у меня для попить только вода.
- У меня тоже. А жаль.