Стажуючись у Національній радіокомпанії України, я готувала матеріали для програми "Літературні читання". Завдання не з важких: треба вибрати новелу, розповідь чи цикл віршів (головне - це наявність сюжетної лінії та динамічність фабули) будь-якого письменника та написати "підводку" до літературних доробків. Тексти повинні бути адаптовані до різнопланової читацької аудиторії, а підводка - нешаблонную та насиченою хорошим фактичним матеріалом.
До практики я знала, що перекладів малого жанру, особливо якісних, в українській літературі не вельми багато. Однак, шукаючи та відбираючи їх для завдання, чітко усвідомила, що слово "вельми" - це ще багато. Тому що реально знайти цікавий, незаїжджаний текст добірною українською дуже складно.
Сьогодні прочитала розповідь російського письменника К. Паустовського "Корзина с еловыми шишками". Наскрізну думку твору можна сказати вустами А. Гріна "Дива робляться своїми руками". Це надзвичайно атмосферна розповідь, яка б сприйнялася тепло та з душею вітчизняною слухацькою аудиторією. Адже гімну доброті, внутрішній красі людини та життю з легким присмаком туги завжди знайдеться місце серед повсякденності. У тексті є все, що хочеться дати послухати Україні. Все, окрім тексту українською мовою.
У такі моменти хочеться змінити професію журналіста на перекладача.