00:00 

Чим мені не догодив болонський процес.

*Ooops*
Тяжіння будь-якого суспільства до стабільності обумовлено бажанням чітко знати, чого чекати від завтрішнього дня. Тож, недивно, що Україна, постійно нестабільна в політичному та економічному плані, шукає все ж таки певної опори для визначеного "завтра". І, здається, знайшла: болонський процес як можливість забезпечити сталу повноцінну вищу освіту. Відтак, студенти мають право отримати високий бал за щоденне відвідування занять та виконання усіх видів робіт, навіть якщо рівень роботи - середній. Заліки, основна форма контролю, найчастіше виставляються за поточними оцінками, а іспити, за умови постійної присутності, викладачі часто ставлять "автоматом". Робоча програма навчального процесу чітко регламентована, і студент може наперед визначитися, на який бал претендує. Начебто, система досконала - вчися, отримуй задоволення, хороші оцінки та живи собі приспівуючи. Однак не все так просто. Болонський процес - це система, яка у більшості випадків розрахована на завойовування баллів, аніж на здобуття якісних знань. Робочі програми передбачають засвоєння студентом великої кількості інформації, при тому, що кількіть навчальних курсів - понад 15 щопівроку. Більше того, на заняттях дають приблизно 30% того, що необхідно засвоїти впродовж курсу, а 70% - це самостійне опрацювання, яке перевіряється на досі поверховому рівні. Тож, кількість у даному випадку не означає якість.
Адже, найголовніше для студента, який вступає у доросле життя - це не зароблені оцінки в університеті, а професійні навички, розуміння своєї життєвої місії та бажання змінювати обрану сферу на краще.

URL
   

Significance

главная